Советы родителям будущих первоклассников
Збираючи дитину перший раз у перший клас, ви бажаєте покласти в портфель усі канцелярські багатства. Не поспішайте. Необхідний вміст портфеля вчитель зазвичай озвучує на перших батьківських зборах. А ваше завдання - навчити дитину правильно збирати портфель.
Правило 1. Дитина повинна самостійно збирати - розбирати портфель. Щоб добре орієнтуватися у власному портфелі, дитина повинна збирати - розбирати його самостійно. Інакше, замість того, щоб слухати вчителя, вона велику частину уроку шукатиме в портфелі необхідні речі. Навіть якщо в портфелі всього одне відділення (хоча в більшості сучасних ранців їх як мінімум три), дитині буде потрібно не менше 10-15 хвилин, щоб знайти потрібну річ в незнайомих надрах портфеля.
Правило 2. Портфель треба збирати щодня. Щодня в портфелі скупчується безліч непотрібних папірців, крихт і всіляких «цінних», але абсолютно непотрібних в школі речей. Стежте, щоб дитина щодня виймала з портфеля весь вміст, викидала сміття і складала назад в портфель тільки необхідні речі.
Правило 3. Нічого зайвого. Завдання батьків - стежити, щоб дитина не носила з собою зайві речі. За санітарними нормами, що діють, більше трьох кілограмів піднімати першокласникам не рекомендується. Окрім покладених за програмою 2-3 підручників і 2-Із зошитів в ранці першокласника обов’язково лежатимуть пенал із ручками й олівцями, щоденник, рахункові палички, підставка для книг і сніданок. У результаті набирається якраз близько трьох кілограмів. Перший час батькам доведеться контролювати, що дитина кладе в портфель, а потім вона буде це робити самостійно.
Правило 4. Гігієнічне приладдя. У портфелі завжди повинні лежати невеликий рулон туалетного паперу й упаковка вологих серветок.
Якщо дитина соромиться діставати в школі туалетний папір, покладіть його в непрозорий пакет.
Правило 5. Окремі контейнери для їжі. Практично у всіх школах дітям недостатньо стандартних шкільних сніданків і батьків просять давати дитині з собою додатковий сніданок - декілька бутербродів, сік і печиво. Незалежно від того, яку їжу ви даватимете дитині, для неї потрібні спеціальні контейнери з кришкою, що щільно закривається. Часто батьки упаковують їжу у фольгу або в поліетиленові пакети. Але упакована таким чином їжа може розкришитися. До того ж, якщо носити її без контейнера, весь вміст портфеля пропахне їжею. Поясніть дитині, що, перекусивши, вона повинна всі обгортки й порожні пакети покласти назад в контейнер і щільно закрити його.
Правило 6. Іграшки залишаються вдома. Іграшкам у портфелі робити нічого. Якщо дитина дуже наполягає, домовтеся, що вона діставатиме іграшки з портфеля тільки на перерві, а перед початком уроку знову прибере їх у портфель. Можна, наприклад, укласти угоду, що при першій скарзі вчителя з приводу ігор на уроках - іграшки залишаються удома.
Правило 7. Мінімум дорогих речей. Питання, давати чи ні дитині в школу мобільний телефон, до цих пір залишається суперечливим. Мобільний телефон (і інші дорогі речі) не є предметами першої необхідності. У крайньому випадку дитина може подзвонити зі школи. Якщо ви все-таки вважаєте, що телефон дитині необхідний, поясніть, що на час уроків необхідно відключати звук і прибирати телефон у портфель. Крім того, необхідно пам’ятати, що телефон може загубитися або бути викраденим. Це стосується й наручного годинника, який діти часто знімають на фізкультурі й забувають надіти.
Психологічна готовність дитини до школи
Основною умовою успішної адаптації першокласників до умов навчання є психологічна готовність дитини до школи . Що маємо на увазі?
На думку Д. Б. Ельконіна, важливим елементом готовності до шкільного навчання насамперед є розвиток довільності й поведінки, перетворення зовнішнього правила у внутрішню інстанцію. Під керівництвом Д.Б. Ельконіна був проведений цікавий експеримент, у якому брали участь діти п'яти, шести й семи років. Перед дітьми клали сірники й просили по одному перекладати їх на інше місце. Експериментатор спостерігав за поведінкою підопічних із допомогою прозорого з одного боку дзеркала.
Семирічні діти старанно виконували доручення упродовж тривалого часу. Молодші якийсь час перекладали сірники, а потім починали щось будувати з них. Найменші практично відразу вносили у це заняття власну мету.
Через певний час експериментатор заходив у кімнату і просив дітей попрацювати ще: "Давайте домовимося перекласти ось стільки сірників". Найстаршим цього було досить для продовження монотонної безглуздої роботи (вони домовилися з дорослим). Дітям середнього дошкільного віку експериментатор додатково говорив: "Я піду, а з тобою Буратіно залишиться". Діти поглядали на Буратіно й робили все правильно. Неодноразове повторення цієї ситуації зумовило те, що надалі вони могли і без Буратіно підкорятися правилу. Експеримент довів, що виконання дитиною правил ґрунтується на системі соціальних стосунків із дорослим. Спочатку правило виконують у присутності дорослого, потім - з опорою на предмет, що замінює дорослого, і, нарешті, правило стає внутрішнім.
У складному комплексі якостей, із яких складається готовність до шкільного навчання, варто виділити мотиваційну, розумову та емоційно-вольову компоненти. Більшість дітей наприкінці дошкільного віку прагне стати школярами, пов'язуючи це бажання передусім із зовнішніми ознаками зміни свого соціального статусу (портфель, форма, власне робоче місце, нові взаємини з людьми тощо).
Однак справжня мотиваційна готовність зумовлюється пізнавальною спря¬мованістю дошкільника, яка розвивається на основі притаманної дітям допитливості, набуваючи характерних рис перших пізнавальних інтересів (бажання опанувати грамоту, читання та ін.).
Якщо ж пізнавальна активність не сформована, дитину приваблюють різно¬манітні другорядні мотиви, пов'язані зі сприйняттям школи як місця для розваг, і дитина виявляється неспроможною взяти на себе обов'язки учня.
Навчання у сучасній школі вимагає також розумової готовності. Діти при-ходять до школи з досить широким колом знань і умінь, а головне — із розвину¬тим сприйманням і мисленням (вони вже мають освоїти операції аналізу, синте¬зу, порівняння, узагальнення, класифікації, групування тощо), які дозволяють систематично спостерігати за предметами та явищами, виділяти в них істотні особливості, міркувати й робити висновки.
Крім того, діти повинні володіти початковими навчальними вміннями (концентрація уваги не на результаті, а на процесі виконання навчальних завдань, самоконтроль, самооцінка та ін.).
Велику роль відіграє і емоційно-вольова готовність, зокрема, вміння дошкільника довільно керувати своєю поведінкою, пізнавальною активністю, спрямовувати її на розв'язання навчальних завдань тощо. Навчання в школі має бути для нього джерелом позитивних емоцій, що допоможе знайти своє місце серед однолітків, підтримає впевненість у собі, у своїх силах. Важливо, щоб ці позитивні емоції пов'язувались із навчальною діяльністю, її процесом та першими резуль¬татами. За рядом даних (О.Є. і Г.Г. Кравцови), майже третина дітей семирічного віку малоготова до школи. Особливо часто виявляється недостатня сформованим окремих компонентів психологічної готовності. Усе це вимагає певної корекційної роботи педагогів.
Окремою є проблема шестирічних дітей. Залишаючись за шестирічних рівнем психічного розвитку дошкільниками, багато хто з цих дітей поступає до школи і включається у навчальну діяльність.
У шестирічних дітей зберігаються притаманні дошкільному віку особливості мислення: домінує мимовільна пам'ять, внаслідок чого запам'ятовується не те, що потрібно, а те, що цікаве; специфіка уваги дозволяє продуктивно виконувати певну роботу лише протягом 10-15 хвилин; переважає прагнення вивчати нове передусім у наочно-образному та наочно-дієвому аспектах тощо.
Однак важливою особливістю психічного розвитку старшого дошкільника є гостра чутливість (сензитивність) як до засвоєння морально-психологічних норм і правил поведінки, так і до оволодіння цілями й способами систематичного навчання.
Пізнавальні мотиви в цьому віці ситуативні та нестійкі: під час навчальних занять вони з'являються й підтримуються лише завдяки зусиллям педагогів. Оцінка навчальної роботи сприймається як оцінка особистості, тому негативні оцінки спричиняють тривожність, стан дискомфорту, апатії.
Поведінка ще нестійка, залежить від емоційного стану дитини, що істотно ускладнює взаємини з однолітками та вчителем. Мета досягається набагато успішніше за ігрової мотивації та оцінки поведінки однолітками (у випадку командної гри). Формування волі істотно пов'язане з вихованням мотиву досягнення мети (В.К. Котирло та ін.).
Усе це потрібно враховувати під час організації навчального процесу дітей шестирічного віку, незалежно від того, де він здійснюється — у підготовчих групах дитячих садків чи в перших класах шкіл. Навчальні заняття із шестирічними дітьми вимагають ігрових методів, "дошкільного" режиму тощо, а жорсткі умови формалізованої системи шкільного навчання є абсолютно недопустимими.
Слідкуйте за сном вашого першокласника - він повинен лягати не пізніше 21 години. І ніяких жахів або ігор в "стрілялки", та ще з монстрами пізно увечері! Спати він повинен не менше 11 годин на добу. Напевно, ви й по собі знаєте, як важко вставати, приводити себе в порядок і працювати в "невиспаному" стані. Що ж тоді говорити про малюка!
Навряд чи ми відкриємо Америку, кажучи і про необхідність прогулянок і рухливих ігор на повітрі. Адже деякі батьки піклуються лише про духовне (іноземні мови, музика і т.д.) виховання. І який сенс у цьому, якщо ваш малий буде розумним і інтелектуально не за віком розвиненим, але кволим і хворобливим. Не варто сподіватися лише на уроки фізкультури - ви повинні розуміти, що півтора-дві годин на тиждень катастрофічно мало, тому ваш обов’язок - сприяти поповненню цієї пустоти. Як? Не заохочуйте довготривале сидіння перед телевізором або комп'ютером, не змушуйте, мало не силою, по декілька годин підряд грати на скрипці або зазубрювати англійські слова. Долучіть дитину до спільних походів, ранкових пробіжок або відвідування басейну.
Не забудьте, що 90% інформації про навколишній світ ми отримуємо за допомогою зору. Іноді млявість, небажання вчитися викликані поганим освітленням в класі чи вдома в тому місці, де розташований письмовий стіл. І, хоча всіх малюків перед школою перевіряє окуліст, все ж таки не покладайтеся на позитивний результат обстеження і подбайте про хороше освітлення. Світло повинне падати зліва, а дитина не повинна нахилятися занадто низько над столом або, навпаки, сидіти, як штир, не згинаючи спини. На думку окулістів, відстань між очима і зошитом або книгою має становити 30-35 см.
Ну, і, мабуть, останнє. Якщо ви "хочете" надірвати психіку дитини, а заодно й собі добряче попсувати нерви, як можна частіше кричіть на свого першокласника. Змушуйте його, а краще за все, за допомогою ременя, сідати за уроки, сидіти вдома за книжкою, карайте позбавленням прогулянок, і побільше лайте, лайте ...
"Думайте самі, вирішуйте самі" - і, врешті-решт, може бути, зрозумієте всю згубність такого стилю взаємин ... Зате прихильність, разом із доброю порадою та турботою, здатні перетворити вашого першокласника із затурканої та втомленої істоти у жваву й активну, якою і належить бути дитині в цьому віці.
